До прийняття Закону України № 9634 були чинними абзаци 2-5 частини першої статті 2 Закону України № 2289 , яка передбачала застосування Закону лише для підприємств:

 1) що користуються "податковою пільгою, передбаченою податковим, митним законодавством України, - протягом користування такою  пільгою;"

 2) яке "відповідно до закону звільнено від  обов'язку сплачувати  заборгованість  перед бюджетами ,  за єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за зобов'язаннями перед  фондами  загальнообов'язкового  державного соціального страхування -  протягом  календарного  року  від  дати такого  звільнення;"

 3) "отримує  пряму  або  опосередковану бюджетну підтримку,  в тому числі у вигляді компенсації частини витрат або  відшкодування відсотків  за  кредитами,  -  протягом  календарного року від дати одержання  бюджетної підтримки".

Наявність Стратегії розвитку державних закупівель передбачена пунктом 2 частини першої статті 8 Закону України від 1 червня 2010 року № 2289-VI "Про здійснення державних закупівель".

Громадські організації, що входять до моніторингової коаліції - громадське партнерство "За доброчесні державні закупівлі", взяли участь у засіданні Координаційної ради з підготовки Національної стратегії розвитку системи державних закупівель України , яке відбулося 22 травня 2012 року з 10.00 до 13.00. У засіданні взяли участь представники Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України, Рахункової палати України, Державного казначейства України, Міністерства праці та соціальної політики України, Торгово-промислової палати України, Проекту Агентства США з міжнародного розвитку «Локальні інвестиції та національна конкурентоспроможність» (USAID ЛІНК), навчальних закладів. Було обговорено такі складові проекту стратегії , як сертифікація фахівців, перехід на новий ДК 016 з 2013-го року, роботу безоплатного веб-порталу Уповноваженого органу з питань державних закупівель та електронні державні закупівлі. Вирішено виставити третій проект Стратегії на обговорення та подальше представлення проекту Стратегії для затвердження Уповноваженим органом , яким відповідно до частини другої статті 7 Закону України від 01.06.2010 № 2289-VI є Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. 

18 червня 2012 року в представництві Світового банку в Україні (за адресою: м. Київ, Дніпровський узвіз, 1, другий поверх) відбувся семінар для громадських організацій «Моніторинг державних закупівель громадськістю: міжнародний досвід та методологія моніторингу».  Суб'єкти громадського контролю поділилися власним досвідом проведення моніторингу та отримали відповіді за запитання експертів.  Під час семінару громадські активісти дізналися про основні принципи, інструменти моніторингу, історичні аспекти та роль громадських організацій у моніторингу державних закупівель. Окрім цього, експерти розповіли про міжнародний досвід монітор ингу закупівель.  Докладаємо працю щодо незалежного моніторингу державних закупівель в Україні, підготовлену Сергієм Балабушко та Іриною Шмельовою (представництво Світового банку в Україні) .

Міжнародні зобов'язання України у сфері закупівель врегульовуються частиною 2 статті 6 Закону України від 1 червня 2010 року № 2289-VI “Про здійснення державних закупівель” , із змінами, внесеними згідно із Законом  N 3681-VI ( 3681-17 ) від 08.07.2011 }, відповідно до якої "закупівля  товарів,  робіт  і  послуг  за  кошти кредитів,  позик,  що  надані  відповідно  до  міжнародних  договорів України  Міжнародним   банком   реконструкції   та   розвитку,  Міжнародною  фінансовою  корпорацією, Багатостороннім агентством з гарантування  інвестицій,  Міжнародною  асоціацією розвитку, Європейським банком  реконструкції  та  розвитку,  Європейським  інвестиційним  банком,  Північним   інвестиційним  банком,  а  також  іншими  міжнародними  валютно-кредитними  організаціями, здійснюється згідно з правилами  і   процедурами,   встановленими  цими  організаціями,  а  у  разі  невстановлення  таких  правил  і  процедур  -  відповідно до цього  Закону.

     Закупівля  товарів, робіт і послуг  на умовах їх співфінансування у рамках  проектів, які реалізуються за рахунок кредитів, позик, зазначених в абзаці першому цієї частини, здійснюється згідно з правилами і процедурами, встановленими відповідними організаціями, а у разі невстановлення таких правил і процедур - відповідно до цього Закону".

Також пункт 4 частини першої статті 1 Закону України від 1 червня 2010 року № 2289-VI “Про здійснення державних закупівель” із змінами, внесеними згідно із Законом N 3681-VI ( 3681-17 ) від 08.07.2011}" встановлює, що державні кошти - це "...кошти, які надаються замовникам під гарантії Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування за кредитами, позиками, які надаються іноземними державами , банками , міжнародними фінансовими організаціями або на умовах співфінансування разом з іноземними державами , банками , міжнародними фінансовими організаціями ;"   

Любич Андрій, ГО "Інститут фінансів та права"

     

Якщо відсутність Державної програми щодо запобігання і протидії корупції на 2011-2015 роки у переліку державних цільових програм, що діють, і яким присвоюються облікові коди, затвердженому Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 20 травня 2011 року № 444, можна пояснити тим фактом, що Державна програма щодо запобігання і протидії корупції на 2011-2015 роки була затверджена 28 листопада 2011 р., тобто через шість місяців, то для пояснення відсутності програми серед державних цільових програм, яким присвоєно облікові коди, у додатку 1 до Наказу Міністерства економіки України від 27.03.2012  № 411, будуть потрібні інші аргументи.      Одним з них є такий, що зазначена державна програма не виконується в межах жодної чинної у 2012-му році бюджетної програми.

Цей огляд визначень, наданих законами та підзаконними нормативно-правовими актами, є спробою аналізу адекватності визначення державних коштів, наданого пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України 1 червня 2010 року № 2289-VI “Про здійснення державних закупівель” . І мова зараз не йде про те, які організаційно-правові форми повинна обирати держава в якості пріоритету: унітарні підприємства з кошторисним фінансуванням шляхом бюджетних асигнувань чи корпоратизовані державні холдингові компанії, з можливою перспективою обміну корпоративних прав на грошові кошти приватного сектору. Мова йде про доброчесність правової системи України.

У пункті 4 частини першої статті 1 Закону України від 1 червня 2010 р. № 2289-VI “Про здійснення державних закупівель” після слів "кошти установ чи організацій" потрібно додати "господарських товариств, підприємств та об'єднань підприємств", для приведення визначення у відповідність з ДК 002:2004 від 01.01.2008 р. Також для державної та комунальної корпоративної власності пропонуємо включити визначення державних коштів як частини державного корпоративного майна.

А визначення підприємств вже надане у пункті 21 частини першої статті 1 Закону України від 1 червня 2010 р. № 2289-VI : "підприємства - підприємства, утворені в установленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування та уповноважені на отримання державних коштів, взяття за ними зобов'язань і здійснення платежів, у тому числі державні, казенні, комунальні підприємства, а також господарські товариства, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, їх дочірні підприємства, а також підприємства, господарські товариства, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків належить державним, у тому числі казенним, комунальним підприємствам та господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, об'єднання таких підприємств (господарських товариств)".  Тут після слів "утворені" пропонується додати "або придбані". 

Любич Андрій, ГО "Інститут фінансів та права"

     

  Розглянуто деякі аспекти функціонування світового ринку державних закупівель, зокрема питання оцінки обсягів ринку держзакупівель країн ОЕСР і ЄС. Наголошено на важливості мінімізації корупційних зловживань у галузі держзакупівель.  Проаналізовано питання приєднання України до Угоди Світової організації торгівлі про державні закупівлі.

 Ключові слова: Угода СОТ про державні закупівлі, міжнародна торгівля, G20, дискримінаційні заходи, корупція, Доський раунд.

Some aspects of functioning of the world market of public procurement in particular issues of evaluation of volumes of public procurement in OECD and EU countries are considered. The importance of minimization of corruption in procurement is stressed. The issue of Ukraine’s accession to the WTO Agreement on Government Procurement is analyzed.

                Key words: WTO Agreement on Government Procurement, international trade, G20, discriminatory measures, corruption, Doha round.

CER Відповідно до Закону України № 2289, замовники - це розпорядники державних коштів, які здійснюють  закупівлю в порядку, визначеному цим Законом.  А головним джерелом бюджетних коштів є податкові надходження.  Податковий кодекс України, ухвалений 2 грудня 2010 року, став основою не лише для нового бюджету України на 2011 рік, а і повсякденною реальністю для мільйонів фізичних осіб та суб‘єктів господарювання. З одного боку, замість десятків законів та нормативно-правових актів платники податків стикнулися з одним Кодексом, а з другого - 2011 рік почався: 

- хаотичним поєднанням зміни плану рахунків державного та місцевих бюджетів та введення єдиного соціального внеску;
- підпорядкуванням Державної податкової служби Міністру фінансів України, що, зрештою, дозволило наближення податкового і бухгалтерського обліків;
- зміною регулювання податку на додану вартість;
- подальшими преференціями для великого бізнесу у вигляді законодавчого запровадження трансферних цін між пов'язаними особами великих платників податків;
- безпрецедентним введенням триквартальної річної підсумкової Декларації з податку на прибуток підприємств, з подальшим скасуванням на 2012 рік затвердженої раніше форми.

Любич Андрій, ГО "Інститут фінансів та права"

     

2 червня 2010 року українське суспільство отримало від нового Президента України Програму економічних реформ, підготовлену протягом 3-х місяців Комітетом економічних реформ. 
Цей документ був спрямований, перш за все, на подолання наслідків світової фінансової кризи та став реакцією на дисбаланс у системі влади у 2007-2009 роках. Лояльна парламентська більшість та новосформований Кабінет Міністрів України дозволили В.Ф.Януковичу достатньо швидко побудувати вертикаль влади, необхідну для реалізації свого плану реформ. Програма відповідала духові передвиборчої програми – її ключовою метою було визначено побудову сучасної, стійкої, відкритої та конкурентоспроможної економіки України, формування професійної системи публічного адміністрування та, як наслідок, зростання добробуту громадян.
 Фокус цього дослідження – один з 18-ти напрямів Програми – стабілізація Державного бюджету , однією зі складових якого є поновлення законодавчого регулювання закупівель за державні кошти.

Завантажити огляд державних цільових та бюджетних програм у *.xls. 

Як контролювати процес використання державних ресурсів та запобігти зловживанням, які трапляються при їх використанні, зокрема в процесі здійснення державних закупівель? Відповідь на це запитання вивчали під час тренінгу представники регіональних експертних груп коаліційного проекту “Реалізація методики громадського моніторингу – основа прозорості державних закупівель”.